Життя Ненсі перевернулося з ніг на голову під час похорону її чоловіка, коли вона помітила літню жінку, яка тримала на руках немовля. Жінка стверджувала, що це дитина покійного Патріка. Невже це правда? А може, на Ненсі чекає ще більше шокуючих одкровень?
Вона стояла біля свіжої могили й досі не могла повірити, що Патріка більше немає. Він загинув у автокатастрофі. Минув тиждень, але в її серці ще жила надія, що все це — страшний сон. Як таке могло статися?
З важким серцем вона рушила до виходу з кладовища, намагаючись змусити себе думати про те, як жити далі. І раптом її шлях перегородила сива жінка з дитям на руках.
— Ви Ненсі? — запитала незнайомка, поки маля тихо схлипувало.
Ненсі втупилася в неї: жінка була абсолютно незнайомою.
— Так. А ви хто така? — відповіла вона насторожено.
Серце Ненсі закалатало, коли та представилася Аманадою і спокійно сказала: дитина, яку вона тримає — донька Патріка.
— Тепер тільки ви можете подбати про неї. Її матір не здатна цього зробити, — тихо додала Аманда.
У Ненсі всередині все похололо. Вона подивилася на дитину й інстинктивно зробила крок назад.
— Ні! Це неможливо! Патрік був вірним чоловіком. Він ніколи не зробив би такого!
Різко розвернувшись, вона пішла геть. В її очах Патрік залишався ідеальним. Ніяких зрад.
— Обережно! — почула вона.
Вона мало не зіштовхнулась із Майком, давнім другом її чоловіка. Вона була настільки поглинута своїми думками, що навіть не помітила його.
Майк почав висловлювати співчуття. Ненсі було не до розмов, але вона намагалася бути ввічливою. Після короткої розмови вона швидко попрямувала до машини.
Думки про немовля не відпускали. Вона намагалася їх прогнати, але коли відчинила дверцята авто, мало не закричала: маля лежало на задньому сидінні й тихо плакало.
Ненсі озирнулася — Аманди ніде не було.
— Як воно опинилося тут? — прошепотіла вона, збліднувши.
Надворі було холодно, вона зняла куртку й загорнула дитину. І раптом завмерла: на шиї дитини була родимка, точнісінько як у Патріка.
— Невже це правда?.. — пробурмотіла вона.
Вона не хотіла вірити, що чоловік їй зраджував. Але тепер їй потрібна була правда. Вона мала з’ясувати, чи дійсно Патрік був батьком дитини.
Ненсі поїхала додому, взяла гребінець Патріка з його волоссям і відправилася до лікарні.
— Доброго дня, я хочу зробити тест на батьківство, — звернулася вона до адміністраторки.
— Добре, результат буде готовий за кілька днів, — відповіла та.
— А швидше можна? Я готова заплатити більше.
— Є експрес-варіант. Зараз перевірю. Але коштуватиме дорожче.
— Згода, — кивнула Ненсі й передала зразки.
Сидячи в коридорі, вона намагалася заспокоїти немовля, яке знову почало плакати. Памперс був сухим. Мабуть, голодна, подумала Ненсі. Чекаючи результатів, вона поїхала до супермаркету, купила дитяче харчування, пляшечку і підгузки.
Повернувшись до лікарні, вона сіла в коридорі й нагодувала маля. Час тягнувся нескінченно. Нарешті з’явилася медсестра з конвертом у руках.
— Дякую, — сказала Ненсі, беручи результати.
— Мені доведеться прийняти правду, якою б вона не була, — подумала вона, відкриваючи конверт.
Очі округлилися, коли вона прочитала: «Ймовірність батьківства — 99%».
Ненсі глянула на сплячу дитину на своїх руках. Сльози навернулися на очі. Патрік обманював її. Жив подвійним життям.
Але Ненсі вирішила, що не залишить це так. Вона знайде матір дитини та віддасть їй доньку.
Вона повернулася додому, почала переглядати речі чоловіка. Нічого, що могло б вказати на коханку, вона не знайшла. Тоді поїхала до його офісу. Оглядала шухляди, папки, особисті речі. Дарма.
Розчарована, вона приїхала додому. Немовля мирно спало у вітальні. Вона взяла дитячий монітор і пішла до машини Патріка. Перевірила все — бардачок, під сидіннями, кожен кутик. І знову — жодного сліду.
Життя Ненсі перевернулось з ніг на голову саме в день похорону її чоловіка, коли біля свіжої могили вона побачила незнайому літню жінку з немовлям на руках. Та несподівано заявила, що дитина в її обіймах — дочка покійного Патріка. Бреше вона чи ні? Чи це лише початок ще більш шокуючої правди?
Ненсі стояла на холодній землі кладовища, вдивляючись у місце, де нещодавно поховали її чоловіка. Вона досі не могла повірити, що Патріка більше немає — страшна аварія відібрала його життя. Минув тиждень, а її серце все ще чіплялося за ілюзію, що він ось-ось з’явиться.
Зібравшись із силами, вона повернулася до виходу. Їй треба було почати нове життя, якось рухатися далі. Та раптом перед нею постала літня жінка з немовлям. Її руки тремтіли, дитина тихо схлипувала.
— Ви Ненсі? — спитала незнайомка.
— Так. А ви хто? — Ненсі зупинилась, насторожено дивлячись на жінку.
— Моє ім’я Аманда. Це… дитина Патріка, — сказала вона. — Мати дитини… не може її виховати. Лише ви здатні подбати про неї.
— Що ви таке кажете? — в голосі Ненсі проривалося роздратування. — Це неможливо! Мій чоловік ніколи б не зрадив мене! — Вона різко розвернулась і пішла.
На виході вона ледь не врізалася в старого знайомого Патріка — Майка. Він висловив співчуття, але Ненсі не хотіла ні з ким розмовляти. Вона чемно попрощалась і пішла до авто. Та коли відкрила дверцята, її охопив шок — на задньому сидінні лежало те саме немовля і плакало. Аманда зникла без сліду.
Ненсі автоматично зняла куртку і загорнула дитину. Але коли нахилилася ближче, то помітила родиму пляму на шиї дитини — таку саму, як була у Патріка. Її світ перевернувся.
Вдома вона знайшла гребінець покійного чоловіка, зібрала волосся і понесла зразки до клініки.
— Мені потрібен тест на батьківство, — сказала вона в реєстратурі. — Швидкий, будь ласка. Я заплачу скільки треба.
Чекаючи результатів, Ненсі заспокоювала дитину, купила пюре і підгузки. А потім, коли їй урочисто передали конверт, вона відкрила його і прочитала: «Імовірність батьківства — 99%». Руки затремтіли. Патрік зрадив. Але вона вирішила діяти — знайти матір дитини і повернути немовля.
Вдома Ненсі почала переривати речі чоловіка. Жодного сліду. У його офісі — теж нічого. Але потім, сівши до машини, вона глянула на GPS. У списку останніх адрес знайшлася одна, що повторювалась найчастіше — і була їй незнайомою.
За кілька годин вона стояла біля невеликого будинку. Постукала. Ніхто не відкрив. Тоді вирішила піти до сусідів. Відкрила знайома постать — Аманда.
— Це ви? — здивувалась Ненсі.
— Як ви мене знайшли?
— Я хотіла знайти… іншу жінку мого чоловіка, щоб віддати їй дитину.
Аманда зітхнула:
— Її звали Емма. Вона померла кілька днів тому. Серцевий напад — не витримала звістки про загибель Патріка.
— Емма? — прошепотіла Ненсі. — Ви сказали… Емма Уоррен?
— Так. Ви знали її?
— Ми були однокласницями…
Вони сіли в кімнаті, і Ненсі почала розповідати.
20 років тому…
— Я закоханий в іншу, Ненсі, — сказав тоді Патрік у шкільному коридорі. — Вибач.
Ці слова розтрощили її. Вона в сльозах прибігла додому.
— Я не дозволю їм бути разом! — вигукнула вона матері.
— Не руйнуй чужого щастя, — тихо відповіла та.
Але Ненсі вирішила мститися. Вона почала плести інтриги, поширювати чутки. Не подіяло. Тоді вона сказала Патріку:
— Я вагітна.
Це була брехня, але він повірив. Залишив Емму. Вона ж, розбита, поїхала з батьками.
Згодом Ненсі сказала Патріку, що тест виявився помилковим. Вони залишились разом, але щастя в цьому не було.
— Я обманула. І тепер хочу виправити все, що накоїла, — сказала Ненсі, дивлячись на дитину в обіймах.
— А що ти плануєш робити? — спитала Аманда.
— Я виховаю її. Як свою доньку. Можливо, так я заслужу прощення.
Ненсі дотрималась обіцянки. Кетрін росла в любові. Коли їй виповнилось 16, Ненсі відкрила їй правду.
— Я боялась, що ти зненавидиш мене, — зізналася вона.
Але Кетрін усміхнулась:
— Ти була поряд завжди, мама. І завжди будеш.
Ненсі заплакала. Ці слова стали для неї справжнім прощенням — і від доньки, і, можливо, від Емми з Патріком.
