ЗІЛ-130 – це не просто вантажівка, а справжня легенда. Це ціла епоха в історії автомобілебудування. З моменту своєї появи у 1963 році ця модель випускалася десятиліттями, а кількість вироблених екземплярів просто вражає – навіть зараз складно уявити такі масштаби виробництва.
Варто зазначити, що середина XX століття стала «золотим періодом» для американського автопрому. Економіка США, підживлена під час Другої світової війни, процвітала. Тож цілком логічно, що радянські інженери, створюючи ЗІЛ-130, надихалися кращими світовими зразками.
Якщо уважно придивитися, в дизайні «сто тридцятого» можна помітити певну схожість із закордонною технікою. Проте це не було сліпе копіювання. Радянські конструктори розробили чимало власних інженерних рішень, які зробили ЗІЛ більш витривалим і пристосованим до умов радянських доріг.
Наприклад, автомобіль мав міцну раму, що забезпечувала високу вантажопідйомність і витримувала значні навантаження на бездоріжжі. А ось вигнуте панорамне лобове скло – це дійсно запозичене рішення від американських вантажівок.
Двигун ЗІЛ-130: справжня «робоча конячка»
Під капотом «сто тридцятого» встановлювався 6-літровий бензиновий двигун, що складався з чавунного блокута алюмінієвих головок. Він мав класичну конфігурацію V8, розвивав 150 к.с., а його ступінь стиснення становив 6,5 одиниць.
Якщо розібратися детальніше, цей мотор — модернізована версія американського двигуна Chrysler V8, який мав об’єм 5,8 л і використовувався на представницьких ЗІЛ-111.
Але радянські конструктори не зупинилися на досягнутому. Автомобіль постійно вдосконалювали.
Модернізація 1986 року: новий етап розвитку
У 1986 році модель отримала серйозне оновлення, хоча дизайн залишився практично без змін. Автомобіль отримав новий індекс і став називатися ЗІЛ-431410.
Головним нововведенням стала багатоконтурна гальмівна система, що значно покращила безпеку руху.
Цікаво, що більшість машин цієї серії фарбували в біло-блакитний колір. Існує чимало версій, чому вибрали саме таку гаму.
Найпоширеніша теорія стверджує, що в країні просто був надлишок синьої фарби, а також вона була дешевшою у виробництві.
Закінчення випуску та подальша доля моделі
ЗІЛ-130 тримався на конвеєрі аж до 1994 року. Однак на цьому його історія не завершилася.
Подальше виробництво цих вантажівок було передано на Уральський завод АМУР, де їх випускали аж до 2010 року. За деякими джерелами, останні екземпляри зійшли з конвеєра навіть у 2014 році, проте вже під маркою Амур-531350.
Універсальна платформа для різної техніки
За десятиліття виробництва ЗІЛ-130 став базою для численних модифікацій.
Наприклад, на Чкаловському автобусному заводі на його шасі випускали автобус «Таджикистан-5».
Окрім того, мости та двигун від ЗІЛ-130 активно використовували під час виробництва вантажівок КАЗ-608 та КАЗ-608В.
ЗІЛ-130 увійшов в історію як один із найбільш довговічних і надійних радянських вантажівок. Навіть сьогодні окремі екземпляри можна побачити на дорогах, і вони досі виконують свою роботу.
А що вам відомо про ЗІЛ-130? Можливо, у вас є цікаві факти або власний досвід експлуатації цієї машини? Діліться своїми історіями в коментарях! 🚛
