Усі, хто хоча б раз мав справу з автомобілями радянської епохи, добре пам’ятають таку просту деталь на передніх дверцятах, як коса кватирка. Цей невеликий елемент засклення був вмонтований у рамку на двох шарнірах і мав власне гумове ущільнення в металевій оправі дверного отвору.
Більшість сучасних автолюбителів вважають подібне рішення відвертим архаїзмом і намагаються позбутися його за першої ж нагоди. Тим більше, що в інтернеті вистачає пропозицій від різноманітних майстрів, які обіцяють прибрати кватирку й замінити її звичайною скляною вставкою.
Навіть у часи СРСР трикутна кватирка на передніх дверях подобалася не всім. Настільки, що на деяких моделях «Волг» і «Москвичів» від неї відмовлялися. Наприклад, ГАЗ-24 ще мав хромовану рамку кватирки, а от на ГАЗ-2410 її вже не було. Вважалося, що без неї автомобіль виглядає солідніше.
У цьому справді є певна логіка. Окрім застарілого зовнішнього вигляду, трикутна кватирка була ще й додатковою можливістю для злодіїв. Попри наявність досить жорсткого замка з фіксатором, у старих машин запірний механізм з часом розхитувався й тримав не надто надійно.
Варто зазначити, що трикутне скло кватирки утримувалося в отворі на двох металевих кульових шарнірах. Виготовлення такого кріплення було дорогим, що підвищувало собівартість, а головне — вимагало від токаря високої майстерності та вміння працювати не лише руками, а й головою.
Усе це сильно дратувало заводських технологів, і зрештою, починаючи з п’ятої моделі «Жигулів», а також із появою ГАЗ-2410 та «Москвича-2141», від використання «трикутників» відмовилися.
Цікаво, що кватирки були не лише на радянських «Волгах», «Запорожцях», «Москвичах» і «Жигулях».
Трикутну кватирку можна побачити й на Volkswagen, Porsche, а також на раритетному Ford Mustang II. І ще на кількох сотнях популярних моделей автомобілів — від пікапів Dodge до дорогих Chrysler.
І жоден із власників американських авто не влаштовував істерик через «некрасиву» кватирку. Навпаки, такі машини справно виконували свою функцію й явно тішили пасажирів.
Треба сказати, що й радянським водіям кватирки були до душі. Якщо в іноземних автомобілях уже почали з’являтися перші кондиціонери, то в СРСР такий агрегат вважався нечуваною розкішшю — його не було навіть у «швидких», зокрема в ГАЗ-2410 чи ГАЗ-3110. Не кажучи вже про простішу техніку.
За вмілого користування «трикутник» цілком міг замінити кондиціонер. Якщо трохи відкрити кватирку, то на швидкості обтічний потік повітря створював розрідження із зовнішнього боку кузова.
Усі неприємні запахи — бензину, старого тютюну, невдалого одеколону чи перегару — миттєво зникали через кватирку. Щоправда, для пасажирів заднього ряду така зручність була недоступною.
Завдяки цьому ефекту деякі водії навіть дозволяли собі курити під час руху, спрямовуючи дим у бік кватирки. І «трикутник» сумлінно витягував усі запахи й дим не гірше за сучасний пилосос.
Більше того, за допомогою прочиненої кватирки можна було прискорити прогрів салону восени. Для цього слабкий мотор пічки вмикали на повну потужність і трохи відкривали скло.
У результаті час прогріву повітря в салоні скорочувався майже вдвічі. І це не вигадка водіїв, а цілком реальна порада, надрукована в інструкції з експлуатації автомобіля.
Та найбільше задоволення від кватирки можна було отримати саме під час руху. За відсутності кондиціонера влітку в салоні було спекотно. Очевидне рішення — опустити бокові вікна — одразу наповнювало салон пилом, піднятим колесами зустрічних машин.
Інша річ — кватирка: достатньо було відкрити її й повернути на максимальний кут, понад 90 градусів. У результаті потужний зустрічний потік повітря буквально вривався в салон, приносячи прохолоду та свіжість.
Дивно, але через кватирку в машину не потрапляли ані пісок, ані краплі дощу. Очевидно, розташування «трикутника» біля передньої стійки було обрано не випадково.
І ще один важливий момент: користування кватиркою зазвичай було цілком безпечним. Ніхто з пасажирів не «заробляв» нежить чи застуду, не кажучи вже про алергію або щось гірше, як це часто трапляється з кондиціонером чи клімат-контролем.
І що найцікавіше — наявність кватирки ніхто не вважав чимось сороміцьким. Навпаки, це був дуже зручний і корисний елемент автомобіля.
